Для турботливих батьків

 

Знання  та  навички, якими  має володіти дитина шести років, щоб спокійно, без проблем, без шкоди для психічного та фізичного здоров’я    адаптуватися  до школи

*кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;

 *допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

*може сама собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав’язати шнурки і шарф;

*вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;  *здатна управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);

*вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

*має більш-менш стійкі інтереси (прослуховування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

*вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє ввічливість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);

 *дотримується певного режиму дня*ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

*прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання,-

*дитина упевнено володіє олівцем, ножицями; уміє правильно визначати «вище - нижче, вперед - назад, зліва – справа»; може правильно перенести в зошит простий графічний узор, фігуру; вміє знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміє правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками; дитина здатна утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин; має розвинену довільну пам'ять.

* має уявлення про сезонні явища природи; знає поширені назви тварин, рослин;

* знає свою домашню адресу, прізвище, ім'я, по батькові батьків.

*говорить українською мовою; * вміє відповідати на питання і задавати їх;

*правильно вимовляє всі звуки мови і розрізняє їх на слух;

 * уміє знаходити слова з певним звуком; визначати місце звуку в слові;

* вміє самостійно складати речення з 3-4 слів, передавати зміст простих літературних текстів; * вміє складати розповіді по картинці.

* називає числа до 10  в прямому і зворотному порядку;

 * цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; *назви поточного місяця, днів тижня;

*співвідносить цифру і число предметів; вміє складати з декількох трикутників, чотирикутників фігури більшого розміру; *орієнтується на аркуші паперу в клітинку.

Рекомендаціями для турботливих  батьків ( як  батьки можуть допомогти дитині у підготовці до школи)

Корисні поради: 1.Займайтеся з дитиною систематично. Тривалість занять не повинна перевищувати 20 хвилин в день. Проводьте їх у вигляді гри.

2. Під час занять будьте терплячі, не лайте і не карайте малюка за допущені помилки, допомагайте йому їх виправити, частіше хваліть його.

3.Ступінь складності завдань потрібно поступово збільшувати. Привчайте дитину виконувати роботу до кінця, акуратно, правильно.

Ігри на розвиток дрібної   моторики: 1.Сортування за кольором, формою, розміром дрібних предметів (намистинок, ґудзиків), сортування різного насіння (можна пінцетом).

2. Чіпляння прищепок, нанизування бусин або порізаних трубочок для коктейлів.

3. Аплікації з піску на змащеному клеєм аркуші.

4. Наклеювання подрібненого кольорового паперу у вигляді мозаїки.

Ігри на розвиток уваги та пам’яті:

1. Дорослий називає різні слова, дитина плескає у долоні (або присідає), коли чує назву тварини (рослини, меблів тощо)

2. Дитина запам’ятовує порядок дрібних предметів на столі. Відвертається, а дорослий змінює порядок. Малюк повинен розкласти предмети у попередньому порядку.

3. Розфарбувати другу половинку картинки, як розфарбована перша.

3.Вказати, що змінилося у зачісці, одязі і т.п. друзів після того,як той, хто водить, відвернувся

4.Знайти в оточуючих предметах трикутник, коло, прямокутник тощо.

5. У тексті газети закреслити букви а (т, м, о…)

6. Викласти із сірників фігуру за зразком (зразок, після того, як дитина роздивилась, закрити). 7. Дорослий (або дитина) описує предмет, не називаючи його. Треба відгадати цей предмет.

Ігри на розвиток фонематичного слуху:

1. Дитина плескає в долоні, коли чує вказаний дорослим звук.

2. Дорослий називає слово без останнього звуку, дитина вимовляє слово повністю

3. Дорослий промовляє «ланцюжок» складів, дитина називає зайвий (на-на-на-па-на)

Ігри на розвиток мовлення: 1. Скажи навпаки: чорний-білий, солодкий-гіркий

2.Дорослий читає вірш (речення), дитина закінчує рядок, додавши потрібне слово.

3.Треба знайти зайве слово: чоботи, валянки, босоніжки, шнурки, туфлі (тощо).

4.«Великий-маленький»: хліб-хлібчик, бик-бичок, книжка-книжечка…Якомога більше і правильно розмовляйте з дитиною.

 ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

• Починайте «забувати» про те, що Ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Після школи цікавтесь як пройшов день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що Вам це цікаво.

• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима Вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

• Частіше хваліть Вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

• Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до Вас тепер і в майбутньому.

Пам’ятка для батьків першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Однак, серйозних зривів і хвороб можна уникнути, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо дитина не зможе гуляти, відпочивати, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли Ви з нею будете навчатись вдома, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати займатись з дитиною краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання Ваша дитина потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у дитини складається свій власний погляд на себе. І якщо Ви хочете, щоб із неї виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань Ваша дитина не буде вірити у себе

Кілька коротких правил

•             Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

•             Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.

•             Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

•             Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

•             Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

•             Не соромтесь підкреслювати, що Ви пишаєтеся своєю дитиною.

•             Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

•             Завжди говоріть дитині правду, навіть коли Вам це невигідно.

•             Оцінюйте тільки вчинки дитини, а не її саму.

•             Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

•             Визнайте право дитини на помилку .

•             Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

•             Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі .

•             Хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини і тоді Ви краще зрозумієте, як її виховувати .

  Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?»

тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.

Ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що робити, коли дитина не хоче читати, щоб у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад.

о Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.

о Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв,, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає вам на кухні.

о Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої враження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.

о Не слід забувати, що дітям читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.

о Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п’ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.

Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.

Найтиповіші причини зниження інтересу у дітей до навчання:

• завищені вимоги батьків;

• неадекватне оцінювання діяльності, догани в сім’ї та школі;

• часті конфлікти з приводу навчання дитини.

Великі надії щодо своєї дитини є природними: всі батьки бажають, щоб їхня дитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школи добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти дітям свої неабиякі сподівання: «Я в школі була відмінницею, тато вчився відмінно, і ти повинен бути відмінником!» Що приховує у собі така помилка?

Слід пам’ятати, що самі тальки здібності та знання ще не гарантують шкільних успіхів. У дитини можуть бути ще виховані працелюбність, уміння переборювати труднощі — навчання даватиметься їй нелегко.

На фоні навіяних учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10», змусить її зненавидіти навчання, опустити руки, адже сприйматиметься як несправедливе покарання: «Я працював, старався, мені «9» поставили». Такий настрій заважає дитині поступово підвищувати успішність, тому що вона зорієнтована тільки на негативний успіх, якого чекають її батьки.

Друга типова причина зниження інтересу до школи в молодших школярів зумовлена тим, що багато батьків мають неправильне уявлення про можливості дітей цього віку і схильні надто високо оцінювати успіхи своєї дитини. Те, що одна й та сама робота вдома викликає захоплення, а в класі оцінюється «задовільно», звісно позначається на ставленні до школи. Дитина дуже швидко робить висновок, що вчитель навмисне занижує їй оцінки, що до неї несправедливо ставляться в школі, її не люблять... Таким чином, батьки самі виробляють у дітей негативне ставлення до школи замість того, щоб своєчасно дізнатися про критерії оцінювання роботи учнів і скоригувати свої вимоги з вимогами педагога.

Часті конфлікти з приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не тільки завдають невиправної шкоди взаєморозумінню в сім’ї, не лише привчають дитину до сварок, псують її характер, негативно впливають на нервово-психічне здоров’я малюка, а й безпосередньо позначаються на навчальній діяльності.

По-перше, навчання, що стало причиною домашніх сварок, втрачає привабливість в очах дитини; по-друге, страх перед невдачею (докорами, погрозами, покараннями) різко знижує вірогідність успіху в навчальній роботі. Конфлікти з приводу домашніх завдань виникають, якщо:

• дитина зволікає з виконанням домашніх завдань: «Дві години йому можна довбати, що час сідати за уроки, а він і вухом не веде»;

• невиправдано великі витрати часу на виконання домашніх завдань: «Годинами сидить, чим завгодно займається — тільки не уроками»;

• незадовільна якість виконання завдань: «По сто разів змушую переписувати, й умовляю, і караю, а все робить будь-як. Йому бракує старанності».

Цих конфліктів можна уникнути, якщо відразу встановити час початку виконання домашніх завдань і будь-що дотримуватися його. Тоді замість того, щоб боротися з невдоволеною дитиною і підкоряти її собі, дорослий може навіть виступати на її боці, разом із нею «підкорятися часові», розуміти дитину, співчувати їй, змушеній такого чудового дня йти не на прогулянку, а вчити уроки.

Унаслідок такої зміни позицій стосунки батьків і дитини помітно поліпшаться, адже дитину розуміють, їй співчувають, просто нічим не можуть допомогти — вона сама призначила цей час! А головне — дотримання такого режиму занять протягом місяця допомагає виробити відповідне психологічне ставлення до часу: готовність до занять, яка виявляється в тому, що ігрова діяльність гальмується, а пізнавальні процеси активізуються.

Значні витрати часу на виконання домашніх завдань пов’язані з тим, що молодші учні ще не вміють зосереджено працювати, часто відволікаються, виконують багато зайвої роботи. Але якщо в цьому віці не привчити дитину економити свій час, працювати на повну силу, то в майбутньому, коли обсяг домашніх завдань зросте, виконати їх буде просто неможливо. А щоб увага відволікалася якнайменше, необхідно організувати дитині постійне місце для занять — без ілюстрованих календарів, картинок і листівок під склом та іграшок на столі. Краще, щоб вона не сиділа біля вікна, з якого добре видно, як у дворі граються товариші.

Обов’язковою умовою стосунків у системі «батьки — дитина» є взаємна повага й довіра. Дорослим варто бачити в дитині самобутню особистість, а не об’єкт виховних дій, шанобливо ставитися до неї, розвивати в собі вміння підійти до дитини з позитивною настановою.

Школа — Ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педаго¬гів, вони завжди відгукнуться на Ваші прохання і допоможуть у ви¬хованні дитини.

________________________________________