ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
• Починайте «забувати» про те, що Ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.
• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Після школи цікавтесь як пройшов день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що Вам це цікаво.
• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима Вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
• Частіше хваліть Вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
• Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до Вас тепер і в майбутньому.
Пам’ятка для батьків першокласника
У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Однак, серйозних зривів і хвороб можна уникнути, якщо дотримуватися найпростіших правил.
Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо дитина не зможе гуляти, відпочивати, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли Ви з нею будете навчатись вдома, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати займатись з дитиною краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.
Правило 4
Протягом першого року навчання Ваша дитина потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у дитини складається свій власний погляд на себе. І якщо Ви хочете, щоб із неї виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань Ваша дитина не буде вірити у себе
Кілька коротких правил
• Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
• Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.
• Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
• Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
• Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
• Не соромтесь підкреслювати, що Ви пишаєтеся своєю дитиною.
• Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
• Завжди говоріть дитині правду, навіть коли Вам це невигідно.
• Оцінюйте тільки вчинки дитини, а не її саму.
• Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
• Визнайте право дитини на помилку .
• Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
• Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі .
• Хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини і тоді Ви краще зрозумієте, як її виховувати .
Коли батьки маленького учня запитують: «Ти
відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у
дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної
праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до
школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і
найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до
навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового
дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?»
тощо. Такі бесіди
поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.
Ключем до
будь-якого виду навчання є читання. Що робити, коли дитина не хоче читати, щоб
у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам
кілька найпростіших порад.
о Не сварити за
погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні
він прочитав краще, ніж учора.
о Просити малюка
читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його
слухати, що, мовляв,, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає
вам на кухні.
о Під час читання
корисно зупинити дитину, висловити свої враження від прочитаного. Цим ви
вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте
зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.
о Не слід
забувати, що дітям читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу
весь текст.
о Якщо дитина не
хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п’ять хвилин
поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати
можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім
завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.
Усі перелічені
прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти
негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж
сформувати позитивне.
Найтиповіші
причини зниження інтересу у дітей до навчання:
• завищені вимоги
батьків;
• неадекватне
оцінювання діяльності, догани в сім’ї та школі;
• часті конфлікти
з приводу навчання дитини.
Великі надії щодо
своєї дитини є природними: всі батьки бажають, щоб їхня дитина вчилася тільки
на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школи добре підготовлена.
Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти дітям свої неабиякі
сподівання: «Я в школі була відмінницею, тато вчився відмінно, і ти повинен
бути відмінником!» Що приховує у собі така помилка?
Слід пам’ятати,
що самі тальки здібності та знання ще не гарантують шкільних успіхів. У дитини
можуть бути ще виховані працелюбність, уміння переборювати труднощі — навчання
даватиметься їй нелегко.
На фоні навіяних
учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10», змусить її зненавидіти
навчання, опустити руки, адже сприйматиметься як несправедливе покарання: «Я
працював, старався, мені «9» поставили». Такий настрій заважає дитині поступово
підвищувати успішність, тому що вона зорієнтована тільки на негативний успіх,
якого чекають її батьки.
Друга типова
причина зниження інтересу до школи в молодших школярів зумовлена тим, що багато
батьків мають неправильне уявлення про можливості дітей цього віку і схильні
надто високо оцінювати успіхи своєї дитини. Те, що одна й та сама робота вдома
викликає захоплення, а в класі оцінюється «задовільно», звісно позначається на
ставленні до школи. Дитина дуже швидко робить висновок, що вчитель навмисне занижує
їй оцінки, що до неї несправедливо ставляться в школі, її не люблять... Таким
чином, батьки самі виробляють у дітей негативне ставлення до школи замість
того, щоб своєчасно дізнатися про критерії оцінювання роботи учнів і
скоригувати свої вимоги з вимогами педагога.
Часті конфлікти з
приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не тільки завдають невиправної
шкоди взаєморозумінню в сім’ї, не лише привчають дитину до сварок, псують її
характер, негативно впливають на нервово-психічне здоров’я малюка, а й безпосередньо
позначаються на навчальній діяльності.
По-перше,
навчання, що стало причиною домашніх сварок, втрачає привабливість в очах
дитини; по-друге, страх перед невдачею (докорами, погрозами, покараннями) різко
знижує вірогідність успіху в навчальній роботі. Конфлікти з приводу домашніх
завдань виникають, якщо:
• дитина зволікає
з виконанням домашніх завдань: «Дві години йому можна довбати, що час сідати за
уроки, а він і вухом не веде»;
• невиправдано
великі витрати часу на виконання домашніх завдань: «Годинами сидить, чим
завгодно займається — тільки не уроками»;
• незадовільна
якість виконання завдань: «По сто разів змушую переписувати, й умовляю, і
караю, а все робить будь-як. Йому бракує старанності».
Цих конфліктів
можна уникнути, якщо відразу встановити час початку виконання домашніх завдань
і будь-що дотримуватися його. Тоді замість того, щоб боротися з невдоволеною
дитиною і підкоряти її собі, дорослий може навіть виступати на її боці, разом
із нею «підкорятися часові», розуміти дитину, співчувати їй, змушеній такого
чудового дня йти не на прогулянку, а вчити уроки.
Унаслідок такої
зміни позицій стосунки батьків і дитини помітно поліпшаться, адже дитину
розуміють, їй співчувають, просто нічим не можуть допомогти — вона сама
призначила цей час! А головне — дотримання такого режиму занять протягом місяця
допомагає виробити відповідне психологічне ставлення до часу: готовність до
занять, яка виявляється в тому, що ігрова діяльність гальмується, а пізнавальні
процеси активізуються.
Значні витрати
часу на виконання домашніх завдань пов’язані з тим, що молодші учні ще не
вміють зосереджено працювати, часто відволікаються, виконують багато зайвої
роботи. Але якщо в цьому віці не привчити дитину економити свій час, працювати
на повну силу, то в майбутньому, коли обсяг домашніх завдань зросте, виконати
їх буде просто неможливо. А щоб увага відволікалася якнайменше, необхідно
організувати дитині постійне місце для занять — без ілюстрованих календарів,
картинок і листівок під склом та іграшок на столі. Краще, щоб вона не сиділа
біля вікна, з якого добре видно, як у дворі граються товариші.
Обов’язковою
умовою стосунків у системі «батьки — дитина» є взаємна повага й довіра.
Дорослим варто бачити в дитині самобутню особистість, а не об’єкт виховних дій,
шанобливо ставитися до неї, розвивати в собі вміння підійти до дитини з
позитивною настановою.
Школа — Ваш
вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педаго¬гів, вони завжди відгукнуться
на Ваші прохання і допоможуть у ви¬хованні дитини.
________________________________________